Мир Теней

Жанр: Хеві метал 

Місто: Миколаїв

Мова: Російська

———

Хоча єдиний запис їхнього виступу датується 2000 р., ці хлопці грали традиціний хеві метал в стилі 80-х. Склад був такий: 

Сергій Боляков - вокал;

Євген Горський - гітара;

Андрій Бутеску - бас;

Сергій Рибак - барабани.

Андрій Бутеску також грав у «Хартії».

———

Концерт проводили в Нижньому Бамі, що в Миколаєві. Тут на записі перші дві хвилини - урочиста промова ведучого, потім сама музика:

https://youtu.be/kByAThGREkM

Седьмой Крест

Жанр: Акустика

Місто: Харків

Мова: Російська

———

Цікава тенденція - в Харкові завжди було більше акустичного року, ніж будь-де. Якщо у вас є теорії, з чим це пов'язано - пишіть в коментарях. Ітак, гурт «Седьмой Крест» складався з:

Сергій Лавренко - гітара, вокал;

Ілля Нарижний - бас;

Віктор Джалілов - шуршалки, бек-вокал.

В 1995 р. гурт випустив свій єдиний альбом «Посторонние Шумы»:

https://youtu.be/5W8-NaDs2Dg

Гурт названий на чеснь роману Анни Зегерс про побіг з німецького концтабору.

Взвод Истребителей Алкоголя

Жанр: Джаз-рок

Місто: Миколаїв

Мова: Російська 

———

В 1992 р. вони випустили магнітоальбом «Муравьиная Болезнь»:

https://youtu.be/WHGc2-2-2lo

Більше інформації по гурту немає, зате є рецензія на їхній альбом від Музичної газети:

"За стилістикою це добротний джаз-рок із домішкою будь-яких всілякостей (про які трохи нижче).

Група цілком і повністю виправдовує свою назву. Наважуюсь припустити, що цей концептуальний альбом був навіяний чеховською "Палатою N 6" або єрофіївською "Вальпургієвою ніччю". Правда, тут автор зосереджується виключно на собі (всі пісні написані від першої особи). А суть мурашиної хвороби, зважаючи на зміст композицій, зводиться до тріади: алкоголізм - наркоманія - божевілля.

"Мания величия", що відкриває альбом, написана від імені психа-оратора, що виступає від імені Гітлера, Сталіна, Маркса, Леніна та сучасних стратегів та політиків в одній особі. Багато разів займенник "я" звучить з особливим підкресленням, майже на вигуку. Поступово урочисте мовлення стає безладним і втрачає свідомість. Дві наступні композиції - "Похмелье 1" та "Черт (Белая горячка)", тематично пов'язані між собою, становлять дилогію. "Чорт" є монологом галюцинуючого алкоголіка, звернений до біса. "Шизофренічний опус N 1" – без коментарів. "Стомився, студент?" випадає з музичної концепції альбому. Це, по суті, сучасна народна пісня про тяжкий депресивний стан індивіда, який страждає на аутизм і схильний до самокопання. Наприкінці пісні пропонується ефективний рецепт виходу з душевної кризи: розкурити одвірок і побачити уві сні Америку, де все спокійненько, культурненько і пристойно. "Він сидів навпроти ..." - пісня-спостереження, неупереджена розповідь про п'яне життя, що не має ні початку, ні кінця. Рок-н-ролл "Е-2; Е-4" не вносить очікуваного розслаблення. Його головний герой - балакучий мегаломан-шахіст, який нібито не вдарив обличчям у бруд перед Фішером, Карповим і Каспаровим. Завершує альбом коротенький блюз "Похмілля N 2". Чи доводилося Вам, дорогий читачу, мучитися похмільним синдромом і присягатися більше ніколи в житті не пити?

А потім... "Я пив, я п'ю, я був, я є і буду". Ця остання фраза звучить, як результат, як своєрідне резюме всього альбому."

© Музична газета

Дикий Мед

Жанр: Рок, хард-рок, блюз-рок

Місто: Донецьк, Маріуполь

Мова: Російська

———

Чи не єдиний рок-гурт Донбасу, який був відомий на весь Союз та грав на одній сцені з Бі Бі Кінгом. Але історія «Дикого Меду» почалася ще на десяток років раніше, у 1978 р.

1978 р.

Гурт «Дикий Мед» був заснований двома студентами архітектурного факультету Макіївського інженерно-будівельного інституту (МакІБІ), та перший час існував як англомовний гітарний дует Михайла Коваля та Сергія Федотова, відомий невеликому колу друзів. Пізніше до засновників приєдналися Юрій Штиков, басист Сергій Савенко (ex-Bats) та барабанщик Ігор Престинський. Через погане знання англійської в масах гурт скоро  

перейшов на російську.

1982 р.

У 1982 хлопці пішли до армії, відновились у інституті та продовжували репетиції. Саме з цих пір про творчість гурту стає відомо не тільки широким масам, а і робітникам державних органів. При чому посприяла цьому не стільки діяльність самого гурту, скільки програма «Рок-посевы» Сєви Новгородцева на «BBC». Ряди шанувальників «Дикого Меду» поповнювались, а водночас з зачинених кімнат ДК почали зникати зошити з текстами, учасників гурту викликали до особливого відділу з порадами "кинути оце все". 

Предметом гордості гурту стала папка досьє на «Дикий Мед», 

завтовшки з сірниковий коробок.

1986 р. Студія донецького радіо

В середині 80-х рок-н-ролл почав дихати вільно, і «Дикий Мед» відновив свою діяльність. У 1986 р. в Донецьку за участі відомого місцевого продюсера Миколи Неки відкрився рок-клуб «Рок-Мастерская», ядром якого стали найбільші в той час команди з Донецьку - «Аеростат», «Драма», «Катарсис» та, звісно ж, «Дикий Мед». Саме тоді гурт покидає андеграунд та починає записуватись на радіо, давати концерти на Донбаських майданчиках та всесоюзних фестивалях. Основа гурту була незмінна - Михайло Коваль, Сергій Федотов, Сергій Савенко, але драмерів довелося змінити багато. Окрім Ігоря Престинського, цю долю спіткали Генадій Ташкевич, Андрій Зайчик, Борис Кукушкін та Костянтин Степанов.

У 1987 «Диким Медом» та «Рок-Мастерскою» був проведений всесоюзний фестиваль із 20 гуртами з різних міст. Про фестиваль згадують як про дуже організовану й при тому дуже неформальну подію. Того ж часу «Дикий Мед» виступив і на другому Новокаховському фестивалі, запис якого у нас є:

У 1989, вкотре змінивши барабанщика (ним став Юрій Надровецький) гурт записує свій перший альбом «Мама, мы любим повалить дурака!» на студії «Linna Hall» в Талліні. В якості піаніста в записі брав участь дипломований віолончеліст та засновник гурту «Катарсис» - Сергій Основін, а підспівували власник швецького кіоску Ігор Саул та Олександр Левітан, колись відомий композитор та співак. Завдяки менеджеру гурту В. Мєдвєдєву альбом був доставлений в руки Юрія Морозова, який особисто відмастерив альбом на фірмі Мелодія. Цікава деталь, всі студійні альбоми Дикого Меду чи то були записані на цифру, чи були тотально заремастерені роки потому. Любителям старого звуку краще обійтись живими виступами.

За дебютним альбомом послідували серйозні зміни в складі - двоє учасників маріупольської хеві метал команди «Дао» приєдналися до «Дикого Меду». Сергій Жаріков посів місце драмера Юрія Надровецького, який вже покинув гурт, а Дмитро Шрамко став другим соло-гітаристом; такий склад вже нагадував «Lynrd Skynrd». Того часу був записаний кліп на пісню «Господи, дай им силы любить»:

Гастролі продовжуються - Київ, Харків, Дніпро, Рига, Каховка, Одеса та ін., гурт записується на шалено популярній тоді програмі ЦТ - «Утрення Почта». На тлі усього цього зльоту «Дикий Мед» ще й отримує фінансову допомогу від Миколи Соломичова, який у свої юні роки грав на басі в провінційному ДК на околиці Донецьку. Він організовував та оплачував гурту зйомки на телебаченні, записи в студіях, готелі, авіаквитки, а також пиво з ковбасою.

В 1990 р. «Дикий Мед» записав сингл «Умереть до утра / Дама с собачкой», друга пісня тоді вже стала класикою; сингл з успіхом звучав на радіостанціях України, Росії й Німеччини та швидко увійшов в Топ 10. Записаний реліз був на студії А. Рибкіна в Москві. Також був записаний кліп на пісню «Барыня»:

В 1992 р. на Petrostudio був записаний другий повноформатний альбом «Веселая Вдова». Цього разу в записі безпосередньо брав участь продюсер та композитор Александр Кутіков, який хотів зробити з «Дикого Меду» важкіший та більш попсовий варіант «Машини Времени», членом якої він й сам був. Тоді між А. Кутіковим та звукорежисером студії Александром Бармаковим виник невеликий диспут щодо звучання запису, тож варіант першого прозвучав на радіостанції «Маяк», а варіант другого перекочував на LP та CD. В записі також брали участь піаніст-віртуоз Валентин Хоруженко, бек-вокалістки Татьяна Донская і Віталіна Ніколіна, маріупольський духовик Вова Ліньков та відомий джазовий саксофоніст Боріс Курганов. Через нездатність записати басові партії в гідній якості в рамках оплаченого студійного часу Сергій Савенко був відправлений на Батьківщину в Донецьк, а до гурту приєднався грузинський басист Константін Джахуа. Того ж часу в гурту з'явився й новий менеджер - А. Захаров, який мав судимість за спекуляцію платівками «Black Sabbath» та «Led Zeppelin». У 1993 р. альбом нарешті побачив світло прилавків.

У 1992 був записаний черговий концерт в Донецьку:

    А в 1993 був записаний і концерт у Києві:

У тому ж 1993 з Алікою Смєховою був записаний кліп на пісню «Стерва» 1978 р. написання. Його активно крутили по ЦТ, РТР, УТ. Європейський каталог MTV навіть кваліфікував «Дикий Мед» як один з найбільш перспективних блюзових гуртів Європи, а перша в світі радянська енциклопедія рок-музики писала, що виступи «Дикого Меду» "повертають нас в епоху Великих Фестивалів". Підтвердженням такої втішної оцінки, може послужити і те, що під час перегляду відеоматеріалів Дикого Меду з традиційного фестивалю «Дни Блюза» у Ризі, міністра культури цієї країни, народ якої завжди так гаряче та гостинно зустрічав «Дикий Мед», - Раймонда Паулса, мало не схопив удар і, ледь опритомнівши, він наказав придворним розмагнітити плівку, і навіки витерти із пам'яті латиського народу навіть саме слово "Мед". Перше довелося виконати негайно, друге, на щастя, виявилося неможливим.

З вищезгаданого гурту «Дао» до «Меду» також перебрався і басист, ім'я йому Сергій Худолій. В 1996 р. гурт виступає в живому ефірі на ОРТ у програмі Дмітрія Діброва «Подъем»:

...І того ж року записує свій наступний альбом «Все не так уж плохо, мама» на «Polyphone Records». В записі брав участь талановитий гармоніст Роман Гегарт, бек вокал виконали Лада Колосова, Олеся "з городу Парижу" і Марія Кац. Мастеринг здійснив Олег Тимофєєв, який ще й очистив старі записи від звуків трамваїв, які проїжджали десь неподалік (їх не почули навіть на німецькій «Гемі»).

В середині 1996 р. гурт дав серію концертів в московських рок-клубах:

...На одному з яких до шоу навіть приєднався відомий Блюз-виконавець Бі Бі Кінг:

...Після чого розпався. Причиною розпаду стали розбіжності в поглядах на музику «Дикого Меду». Одні хотіли рухатись у важкішому напрямку, а інші навпаки - в легшому. Гроші, слава та московське музичне середовище впали дощем на схудлі дахи провінційних музикантів. До того ж, в ті роки почалася жорстока світова економічна криза, яка почалась з країн Азії та латинської Америки, де був зусереджений основний бізнес Миколи Соломичова, та і людям всім не до пісень стало. Завдяки цьому був похований і наступний запланований альбом.

С. Худолій, Д. Шрамко та С. Жаріков залишились у столичній еміграції, а решта колективу повернулася у Донецьк. В наступні роки були спроби відродити склад 80-х, але то вже геть інша історія...

Автор тексту сам Михайло Коваль, перекладено та скорочено «Архівом Українського Олдскулу».

Погодьтеся, коли ви бачите, що гурт з Донецька, та колесить Москвою, у вас з'являються деякі підозри щодо їхньої позиції в Україно-російській війні. На жаль, ваші підозри недаремні, Михайло Коваль та Сергій Фєдотов на сторінці свого гурту Вконтакте полюбляють поблікувати всілякого роду зрадницький контент, перший навіть вже на «Миротворці»:

Скріншот люб'язно предоставлений самим зрадником

Можемо лиш сподіватися, що решта історичних українських учасників «Дикого Меду» не опускалися до такого.

 

Душман

Жанр: Треш метал, прог-треш

Місто: Сімферополь

Мова: Англійська

———

Був і в Криму 90-х свій прог-треш - гурт «Душман» з Сімферополя. Склад був такий:

Ельдар Незіров - гітара;

Антон Васін - гітара;

Айдер Білялов - барабани;

Григорій Смоленський - бас.

У 1997 р. гурт записав свій виступ у кафе «Десерт» (24 листопада):

https://youtu.be/SHjvN-PEDJI

Перший випуск журналу «Renaissance» 1997 р. Тут «Душман» та ще кілька кримських гуртів.